koshchey (koshchey) wrote,
koshchey
koshchey

На фоне прошлого.

Посвящается markitka

На эти выходные нас навестила моя подруга Оксана с мужем, и пригласили приехать к ним на пару дней в Мар-дель-Плата. Мы разговорились о переменах, то есть о том, как люди меняются. Как говорят: «Одни эволюционируют, а другие переживают мутацию».
Ровно 12 лет назад, группа друзей, в которой состояла Оксана и я (она была самая младшая между нами), издавали небольшой журнал на русском и украинском. В нём, кроме обязательных советов и направлений для новых иммигрантов, писали некоторые очерки, даже очень неплохие. У меня остались экземпляры этих журналов, и мы их перечитывали и только те, кто сегодня с нами, заметили, насколько мы изменились за эти годы. Моя жизнь сложилась совершенно не так, как я в те времена предполагал. Оксана, деловая мамаша троих детей, живёт в лесу возле моря, а в те времена, как женщина, она мне внушала страх. Её мышление тогда меня шокировало, хотя и физически она меня очень привлекала. Я серьёзно думал, что её ориентация не в том направлении, но жестоко ошибся. Её я упустил. Просто она была думающей, оригинальной и не по годам мудрой женщиной. Перечитывая её, я понял, насколько изменилось моё мышление и насколько я был (и продолжаю быть?) инфантильным.
В архивах журнала, которые я сохранил, нашёл пару дискет с её очерками, которые представляю для тех, кто понимает украинский. А те, кто не понимает, может использовать on line переводчики. Правда, тематика для размышлений, надо быть в настроении, чтоб прочитать это и проанализировать. Первый из них шуточный, а второй немного сердитый.

Зустрічатися з гарнім чоловіком, чи ні?
Гарні чоловіки існують не тільки в кіно, вони також ходять по вулиці. Якщо вам посміхнулося таке щастя, не відкладайте читання цієї статті.
Хто з нас не мріяв зустріти гарного чоловіка, та щоб ця зустріч перейшла в щире кохання на все життя? Крім бажання насправді жити такі фантазії, майже всі жінки впевнені, що ці гарні чоловіки не для них. Думаючи про гарних чоловіків, перше приходить до голови те, що вони – абсолютні Боги, які живуть на далекому для нас Олімпі Краси.
Відмовитись від всіх фантазійних мрій, найрозумніша реакція жінки, яка не хоче впасти в довгу депресію, або вибрати одиноке життя та думати про нещасливу долю. Тому ми впевнено згоджуємось на пошлюби з самими звичайними чоловіками.
А щоб трапилось з нами, якби доля дійсно підсміхнулась і гарній чоловік з’явився на вашому життєвому шляху та, крім всього, закохався? Перш за все ви захоплюєтесь та відчуваєте себе щасливою, але пізніше ви не знаходите собі місця від питань, що виникають у вас в голові: «Чому від вибрав мене?», «Що повинна казати йому?», «Від добре оглянув мене?», та інші. Якщо ви знаходитесь у такому стані, скоріш за все не приймите запрошення чарівниці, а залишитесь з щоденною працею Попелюшки, тому що боїтесь, як би той гарній Принц не передумав, або не звикли, щоб гарні чоловіки звертали до вас увагу. Як би там не було, відмова – відповідь не з найкращих.
Але, навіщо гарний чоловік и як його вживати?
До жалю усіх жінок, гарні чоловіки теж люді, і вони також їдять, п’ють, сплять, мають свої турботи і конфлікти, вони бояться та закохуються. Вам довелося зацікавити одного з гарних чоловіків? Поздоровляю вас. Можливо ваші фантазії стануть дійсністю а може бути і так, що в цей період вашого життя буде найсумнішою згадкою.
Перш за все треба перебороти в собі відчуття неістоти, яке в більшості випадків з’являється у присутності з гарним чоловіком. Якщо краса вашого чоловіка викликає у вас почуття звичної та неприглядної жінки, тобто роздум про те, що у вас дуже багато недоліків для того, щоб Він був насправді закоханим, то ці думки стануть серйозними поміхами до щастя. Крім того, ваша поведінка швидко відлазиться на взаємних відношеннях, які, в цьому випадку закінчаться дуже швидко.
Якщо ви впевнені в тому, що крім краси цей Чоловік має якості, які важливі на ваш погляд та викликають у вас найкращі почуття, не затримуйтесь. Вперед! Потрібно боротися за своє щастя, інакше ви ніколи не будете щасливою. Щоб досягнути цієї мети, необхідно пересилити будь-які проявлення непевності. Кращій метод показати себе впевненою, це бути такою та забувати про свої недоліки і показувати свої найкращі якості. І завжди думайте лиш про те, що цей чоловік знаходиться з вами, бо бажає цього, а не за тим, щоб відкреслювати те, чого вам не достачає та насміхатися над вами.
На першої стадії відносин необхідно захистити вашого бажаного від поглядів та язиків жінок з заздрощами, тобто, усіх жінок. Він, вибрав вас, а раз так, тримайте його двома руками до тої пори, поки він вам потрібен.
Але може стати, що краса чоловіка впливає настільки осліплююче і тим знищує вашу можливість показати все найкраще, що у вас є, та крім цього не дозволяє розглядіти те, що знаходиться за гарним обличчям вашого Адоніса. Щоб допомогти вам краще розглядіти чоловіка зверніть увагу на приклади поведінки та зрівняйте з існуючими.
1. Гуляючи ви затримали свій погляд на книжках, а ваш гарний чоловік дивиться з сумом або розглядає малюнки дитячих книжок.
2. Словник вашого Гарного не більш за 100 слів, крім того їх неправильно вживає.
3. Він знає всі програми телебачення, але відповідає: «Що?» на ваше питання про озонову діру.
4. Його найщасливіший міг: перемога у відео-гейм.
5. Признається у своїх почуттях: «Я думаю (?!), що тебе кохаю».
6. Ви необережно сказали, що вам подобається Далі, Бежарт на ранній Тарновський, а від відповідає, що від не ревнує і коли побажаєте, можете зустрінутися разом на дискотеці.
Якщо ваш коханий зробив або відповів що-небудь сходе, не сумуйте, не дивуйтесь, бо Він – лише гарне обличчя і не віддавайте свій час людині настільки бідній і нецікавій, тому що це не шанувати вас. Але майте на увазі, що в більшості випадків, гарне обличчя спроваджує гарне тіло. Щоб використати гарного чоловіка відкажіться від повного і щирого кохання та перекваліфікуйте вашого небесного Принца в справжню річ згідну для ліжка. Я впевнена, що він не почує різницю.
Але, як не всі натуральні блондинки з мозком манекену та легкими копитцями однорогу (вважаю, що одна з тих які не попадають під цю кваліфікацію), то не всі гарні чоловіки обов’язково дурні. Але між ними є одна дуже небезпечна категорія, від яких нема ніякого толку. Якщо ваш милий:
1. У більшості випадків запізнюється на зустрічі, бо йому потрібно 3 години на те, щоб помитися, поголитися, вжити крем, розчесати волосся, яке блискавице вашого, завдяки особливим бальзамам, що він вживає двічі на тиждень.
2. Дивиться у всі дзеркала, що зустрічає щоб оглянути своє відображення, переправити волосся, та усміхнутися від насолоди.
3. Його таємна мрія: рекламувати спідній одяг.
4. Стіни в його квартирі завішані фотознімками з задоволеною посмішкою в різних становищах.
5. У ліжку він турбується лише за себе. Власне бажання для нього найвищий закон в Світі.
Якщо визначити, що вашому Адонісу присутні які-небудь з цих дій, можете бути впевнені, що Він – сучасний Нарцис і найкраще, що можете зробити, це забути його.
Але зрозуміло, що не всі гарні чоловіки Нарциси або дурні. Більшість з них, просто Альфонси. Але існують й такі, які найбільш цінні для жінки: щирі, гарні як людина, які не знають про те, що на них дивляться як на щось недоступне та неземне. Якщо ваш коханий такий чоловік, з ним ваше життя буде насправді щасливим та незвичайним. В цьому випадку: «На здоров’я!». Ви цього заслужили! Якщо ви колись знайдете чоловіка з такими характеристиками, то тільки між нами, признаймося, що в цьому випадку фізична краса переходить на задній план, як тільки ми познаємо вказані якості.


Без жартів.
Коли редакція доручила мені написати гумористичну статтю на жіночі теми, мені й в голову не могло прийти, що вона не визве посмішок, а підійме хвилю відгуків, хоч і різних по формі, але маючи дуже схожий зміст: від простої російської кваліфікації «Параша», з переходом через жіноче: «Давай Оксані коханця знайдемо…», або «Оксана вже на чоловіках з’їхала…», та на остаток речі рідної неньки та її вічне (за останні вісім років): «Коли вже ти заміж вийдеш, та даси мені онуків, як Тетяна». Між іншім, Таня – моя рідна сестра, на десять років старше мене, яка вийшла заміж на першому курсі КПІ, а через рік, як народився мій племінник, покинула Інститут, а як її чоловіка направили на практику в Приморський Край, поїхала з ним. Повернулася в Київ тільки тоді, як тато, народжений в Аргентині, пенсіонер в п’ятдесят років, подав заяву на виїзд. Повернулася додому з великім скандалом: тобто тато Сашину кар’єру губить.
Якщо до правди, губити там мало чого було. Тому що, п’янками без зупинок кар’єра інженера гідравліка давно була втоплена в склянці самогону… Десять років тому, вже в Києві, Сашу знайшли мертвим на морозі, на лавці Голосіївського парка. Вже дев’ять років, як Таня живе з татом і мамою та двома дітьми, зараз вже майже дорослими, в Аргентині. Ніде не працює: освіти не має, а на яку-небудь роботу не хоче. Чоловіка також не має: доброго, тобто – з грошами, сидячі вдома не знайдеш, а прати кальсони простому «для чого їй потрібно, вже мала таке щастя», щастя, яке, крім всього, її жорстоко било.
Так що сталося, що тато з мамою працюють за себе, за чадо та зо онуків, а Таня палить по два пакунка на добу, дивиться цілий день телевізор та ґвалтує на двох опецьків, по яких плаче виховальна колонія.
Все це оповідання, для того щоб дати вам живий приклад мірки жіночого успіху для нашого суспільства. Не було важним, що я працювала з шістнадцяти років, закінчила з премією середню школу, маю два університетські дипломи, дуже добру працю, а крім неї, приватну практику, власну квартиру, хоч малу, але машину… Все це не має значення. Важно те, що н е маю чоловіка, не маю дітей у моєму віці (в цьому року мені буде 26).
Але… Так гадає не тільки моя мама, а майже все суспільство західного Світу (про східний я просто мовчу, там жінки ще не отримали статус людини).
Незалежно від отриманої освіти, матері підтримують ці традиції та виховують дівчат, перш за все, на роль будучих дружин та матерів (ой з росіянок! У нас, на Ненці, хоч традиційній матріархат!), які не мають права мати на увазі свої особливі біологічні та духовні потреби, крім материнства.
Від англосаксонців до слов’ян, чоловіки звикли називати жінок як худобу, тобто – телиці. На Волині, наприклад, худобу називають «товаром». Та з маленьку всі ми звикли називати жінок, залежно від нашої суб’єктивної оцінки їх характеру, як «корова», «кобила», «коза» або «видра». Чоловікам надавали тисячі епітетів, але дуже рідко пов’язаних з тваринами, з винятком «козла» в останні часи.
Кожний день виховували (і зараз виховують) дівчат, як товар, якій повинен знайти собі споживача (незалежно від стану, кожна людина повинна «продавати» чи «купувати» знання, час, вроду, секс-апіл і д., але друга справа це оцінка повно-вартості людини в залежності має вона, або ні, споживача с ексклюзивними правами на її біологічні функції). На моє багатозначне мовчання, мати завжди каже те саме: «Чому ти сердишся? Я ж тобі правду кажу, я тобі не ворог…». Я знаю, що моя мати мені не ворог, але зараз мені вже не потрібна її правда, бо вона не моя. Моя реальність друга. Пройшло тільки три роки як я почала почувати себе вільною. Зараз я більш-менш матеріально забезпечена та маю час для себе. Я бажаю жити та хочу пожити, хоч трошечки, перед тим, як дитина заволодіє всім моїм часом. Хочу побачити світ та поспілкуватись з чоловіками, оцінити всі «за» та «проти» та знайти собі не споживача (або користувача), а спільника, з яким створити на рівних правах (та обов’язках) те товариство, яке називають «сім’я».
Повернемося до моєї статті в минулому номері. В неї чоловік, «мачо», був взятий як товар, за що чоловіки, а гірш за все, ми, жінки, самі себе приймаємо. Якщо проаналізувати жіночу пресу, то більшість її направлена на моди та на косметику, тобто на те, щоб зробити товар гарнішим. Чоловіча преса орієнтується на людину, як споживача та відповідно його інтересам, а преса загального інтересу також розділяє це міркування.
Чоловіки купляють з більшою насолодою журнали як «Плей-Бой», ніж порнографію, бо «Плей-Бой» показує товар, в своєї галузі «віщого класу», як реклама дорогих автомобілів, а в порнографії вже існує споживач. Якщо в колі друзів (які були виховані після Другої Світової Війни) ви будите дивитися порнофільм, то можливо здивуєтесь, коли побачите, що взагалі, жінки отримують більшу насолоду ніж чоловіки (хоч дуже рідко в цьому признаються).
На сьогоднішній день, ще багато жінок заздрять свободу чоловіка, але не розуміють, що єдина свобода, котра має чоловік, це не є погляд суспільства на його дії, а інтелектуальна свобода. Багато жінок кажуть, що чоловікам вибачається все, але це є правдою тільки в речах торкаючись його власної сім’ї та жінок взагалі. Наприклад, я ніколи не забуду, як один раз (це було в 1992р.) я їхала в переповненому тролейбусі, та на зупинці вліз п’яний. Поруч дверей сиділа молода вагітна жінка, десь на п’ятому місяці. П’яний обняв трубу, качався в різні сторони, та постійно навалювався на вагітну жінку. Тут бабуся, яка стояла поруч п’яного видала: «Женщина, ну уступите ему место! Вы что не видите, что он пьяный?». Вагітна жінка: «Женщина, вы не видите, что я беременная?». Бабуся: «Как вам не стыдно!..». Третя жінка, яка сиділа ззаду: «Что ж, милая, раз любила этакими делами заниматься, то терпи сейчас!». Вагітна жінка: «Если так его жалеешь, то встань сама!». Далі, чоловік в віці, який сидів поруч останньої: «Как ты смеешь тыкать старшим, мерзавка! Чему тебя в школе учили?». Далі піднявся ґвалт на весь тролейбус, але ніхто, крім мене, не захистив бідну жінку. Нас майже не розірвали, нагородивши найгіршими епітетами. Коли на зупинці двері відчинилися, ми втекли, а п’яного посадили на місце вагітної жінки. Вона розплакалась, повторюючи: «Звери…» сльози текли по її щоках, а вона намагалася витерти їх рукавом, бо платка не могла дістати, тому що в руках у неї були дві важкі торби з базару...
Коли я приїхала до бабусі (вона народилась на Волині, але вже більш, ніж 30 років живе на Херсонщині. Спочатку на селі, а як дідусь помер і вона не здужала з господарством, переїхала в місто до моєї тьоті Фекли в комунальну квартиру на бульварі Ушакова, біля залізничного вокзалу. В цій квартири раніш я ніколи не була, а що мене вразило було те, що ванна знаходилась на кухні за пластмасовою завісою. Я не розуміла, як вони могли купатися, коли «чужій» дід завжди сидів на кухні, але потім зробила відкриття: «…та скільки там тієї зими!»), розповіла їй те, що трапилось. Бабуся покачала головою і сказала: «Така вже жіноча доля, треба терпіти…», і додала: «…а для чого той дурі треба було сперечатися?! Сама винна» (?!!!). Моя тітка Фекла, вчителька німецької мови, тобто з вищою освітою, підтримала думку бабусі. У мене кров хлинула в обличчя, але тільки на долю секунди: вони мені були чужі люди. Я їх любила, але зрозуміла, що ця любов ніколи не буде схожою на ту, яку почуваю до батьків і навіть до сестри, бо в відношеннях з ними переважають емоції, а бабусю і тьотю я аналізувала, як це зараз роблю з моїми пацієнтами. На думку мені прийшли твори Фрейда, Лакана і улюбленого Пішон-Рівьєра. На запитання: «Оксано, чаю будеш?» вже відповідала: «А ти що думаєш про це?». Коли мені було треба кудись їхати на тролейбусі, я вже не проклинала все на світі. В Києві не боялась сідати в трамвай (в 1992р було нелегко піймати таксі на Україні), а дивилася з увагою на людей і слухала, про що вони розмовляли. В Києві 90% розмов йшли про те, що на якому базарі дешевше. Так я дізналася, що на Володимирському дешеве м’ясо та молочні продукти, картоплю краще брати на Житньому, а курки на Центральному.
В Херсоні розмови йшли переважно про мексиканські серіали та балачки про сусідів. Це зрозуміти легко: в Херсоні майже всі мали родичів на селі, або працювали в галузі зв’язаною з сільським господарством. Розмови моїх подруг дитинства дуже відрізнялися, коли ми були гуртом, від розмов тет-а-тет. В компанії завжди розмови переходили на моду та одяг. Запитаєш про дитину, а відповідь буде: «Добре… я йоту таку гарну курточку на зиму купила». Мене вразило, як зникли вундеркінди на Україні! В дитинстві я тільки і чула як мами розхвалювали своїх дітей. Прийшли інші часи.
Приватні розмови також були схожими між собою. Починалися вони з моменту, як ми розлучилися в шостому класі. Все було добре в школі, перші курси інституту, але десь к двадцяти рокам розповіді стали сумнішати. Дівчата, яких батьки виростили як в теплиці, які зовсім не вміли постояти за себе, а батьки оказалися нездужалими, почули на собі всю жорстокість відносин в суспільстві. А ви повинні признатися, що наше суспільство дуже жорстоке. Таким чином, дівчата стали ковбасою в сандвічу між побудованих на високих почуттях відносин, «моралі», класичної літератури, романтичним поглядом на сім’ю та материнство, стерильної обстави в школі Академмістечка, тобто повним вантажем виховання київської «інтелігенції» застійного часу та реальностями життя. Аони там загубилися.
У цих дівчат, в свій молодий вік вже не було фантазії, а фантазія, це як прикраса для жінки, яка навіть Бабу Ягу зробить приємнішою. А що я цім хотіла сказати? Що більшість жінок навіть не дозволяють собі маленької фантазії, критикують не знаючи, жінок які бажають бути вільними, робити кар’єру головою, а не другою частиною свого тіла. Саме цікаве, що таких жінок як я, вони щиро вважають за самих нещасних, будучи самі щасливими тільки в день свого шлюбу.
А я сама, почуваю себе щасливою. Знаю, що знайду собі чоловіка, з якім мені буде приємно прокидатися і якій буде мене кохати не тільки як ляльку, тіло, а як повноцінну жінку, бо я себе шаную, як повноцінну людину.
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 2 comments